Ранкові Читання - 17/10/2023

Ісус відкривається учням
«І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм; тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них» (Луки 24:30, 31).

Була приготована проста вечірня трапеза — хлібні коржики. Перед Гостем поставили тарілку, і Він простягнув руки, щоб поблагословити їжу. Чому ж учні так здивувалися? Їхній Супутник простягнув руки для благословення так само, як це робив Учитель. Вони вдивляються уважніше і зауважують на Його руках сліди від цвяхів. Обидва відразу вигукують: «Це Господь Ісус! Він воскрес із мертвих!»

Вони встали, щоб упасти до Його ніг і поклонитися. Проте Він став невидимим для них. Вони поглянули на те місце, де щойно стояв Той, Чиє тіло нещодавно лежало в гробі, і сказали один одному: «Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?»

Дізнавшись таку надзвичайну новину, учні вже не могли просто всидіти на місці. Куди тільки поділися їхня втома і голод? Раді, вони негайно вирушили в дорогу тією самою стежкою, якою тільки-но йшли разом з Господом. Вони поспішили повідомити Його учням у місті цю славну звістку. Зійшов місяць, однак тепер їх освітлює Сонце праведності. Їхні серця переповнені радістю. Схоже, тепер вони перебувають у новому світі. Христос — живий Спаситель. Вони більше не сумують за Ним як за померлим, але радіють з того, що їхній Викупитель живий...

У деяких місцях дорога була небезпечна, але вони видряпувалися на кручі, ковзаючись по гладкому камінню. Учні й не усвідомлювали, що їх захищає Той, Хто ще нещодавно йшов поруч із ними. Стискаючи в руках пастуші посохи, вони наполегливо рухаються вперед, намагаючись іти якомога швидше. Траплялося, що мандрівники збивалися зі шляху, але потім знову знаходили його. Бігом, спотикаючись, вони упевнено просувалися вперед, а поруч з ними йшов їхній невидимий Супутник.

Увійшовши до Єрусалима, вони попрямували до верхньої світлиці, де Христос напередодні Своєї смерті провів останні години, наставляючи учнів. Уже досить пізно, але вони були впевнені — учні не заснуть, поки не дізнаються напевно, що сталося з тілом їхнього Господа. Виявилося, що двері світлиці міцно замкнені. Вони постукали й попросили впустити їх, але у відповідь ані звуку. Тоді вони назвали свої імена і двері обережно відчинилися, але тільки-но вони увійшли, як їх знову замкнули, аби не впустити оглядачів (Рукопис 113. 1897 р.).

Видео Ранкові Читання - 17/10/2023 канала Церква АСД м.Умань