Ой зійшла зоря вечоровая (Старовинний кант, XVIIст.)

Old Ukrainian chant XVII-th century _ Український кант
("Про Почаївську Божу матір")

Вик: Василь Жданкін

*****
В 1661 році у монастирській хроніці почали спису­вати чуда, які діялися за посередництвом чудотворної ікони Божої Матері. Це була чудесна оборона Почаївського монастиря і церкви під час нападу турків і татар. У 1675 році турки і татари напали на Україну. Бусурменські ватаги, з наказу турецького султана Могаммеда IV, руйнували села й міста.
Люди збіглися до Почаєва з усієї околиці, шукаючи захисту перед неволею та вбив­ством. Турки й татари облягли місто та почали наступ на монастир. Облога тривала від 20 до 23 липня 1675 р.
Монастир не мав оборонних мурів, тільки був обве­дений високим дерев'яним парканом. Тому туркам не було трудно його здобути. Козаків і бійців не було багато в монастирських укріпленнях і тому оборона монастиря була майже неможливою. А на якусь відсіч чи поміч не було взагалі ніякого сподівання.
Однак, ані монахи, ані ті, що схоронилися до мо­настиря, не тратили надії на чудесну поміч Пресвятої Богородиці. Вони у своїх гарячих молитвах благали в Неї порятунку для церкви, для монастиря і для себе. Саме тоді турки розпочали нагальний наступ, щоб за одним ударом взяти і слабо укріплений, і слабо оборонений монастир.
Зранку, 23 липня 1675 р. розпочали турки наступ на монастир. В найкритичнішій хвилині наступу, коли здавалося, що неминуча заглада вже нікого не мине, монахи почали співати кондак: "Возбраній воєводі...", а за ними весь там зібраний народ заспівав цю прегарну пісню. І ось несподівано сталося дивне чудо! Небо розкрилося, Мати Божа явилася над монастирською церквою і розпростерла білий омофор над своєю обителлю. Коло Матері Божої, праворуч, стояв преподобний Йов Почаївський і молився. І турки, і наші люди бачили Матір Божу, але турки думали, що це звичайний привид і почали ще сильні­ше стріляти. Та стріли турецькі, що летіли на містеч­ко, верталися до турків і ранили їх. Турецький полководець, щоб опанувати несподівану ситуацію, кинув усі свої резерви в наступ на монастир, та в тій же хвилині і турки, і татари, зчинили крик: "Чудо! Чудо!" Коли ж турки побачили Пресвяту Матір Божу, як Вона стояла на укріпленнях монастиря, настала страшна метушня і переляк серед наступаючих лав турків і татар. Наступ не тільки зупинився, але перемінився в страшну втечу. Турки й татари втікали навмання. Тоді оборонці монастиря вийшли на відкрите поле і кинулися в погоню за втікаючими турецькими і татарськими військами. Багато-багато мусульман полягло на полі бою, а рештки недобитків повернулися безславно до своїх.

http://www.pisni.org.ua/songs/684454.html

Видео Ой зійшла зоря вечоровая (Старовинний кант, XVIIст.) канала 1nn234