Село Кричово. Паніхіда за новопреставленним протоієреєм Петром Василькуном.

Село Кричово вперше згадується в письмових документах у 1375 р. (Belay 169). Православна церква існувала в селі від початку його заснування. Назва села походить від давньослов. імені Крич, тобто кричати, голосно говорити (Павло Чучка. Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник, стор. 306). Місцеві жителі розповідають, що річкою Теребля спускали бокори, і жителі села криком попереджали всіх про небезпеку. Після того, як монголо-татари зруйнували поселення, то селяни, спустившись трохи вниз, відновили його вже на новому місці, - напроти села Чумалєва.
Удавнину село Кричово, як і інші села Тереблянської долини, не було багатолюдним. Тут було кілька десятків дворів. В 1750 р. в селі проживало 150 способних до сповіді чоловік (Василь Гаджега. «Додатки к истории Русинов и руських церквей в Марамороши». 1922 р. Ужгород. Науковий збірник товариства «Просвіта». Стор. 189).
З Кричова походив святитель єпископ Іосіф Стойка. Його єдиноутробний брат Петроній Стойка в 1963 р. заснував у Кричові монастир. Після смерті в Угольському монастирі останнього православного єпископа Досіфея Феодоровича (1735 р.) католицькою австро-венгерською владою Православну церкву було заборонено. Але акт унії русинам не був зачитаний. Тому народ продовжував вважати себе православним. У всі віки жителі Кричова ісповідували Православну віру. Сектанти суботники (дивись єресь жидовствующіх) появились тільки у першій половині ХХ ст.
Отець Петро Василькун прослужив у Кричові більше трьох десятиліть. Він був добрим пастирем і вів свою паству до Царства Божого. 1-го вересня 2015 р. він представився, душа його відійшла до Господа. 10-го жовтня 2015 р. в 40-вий день мітрополітом Хуським і Виноградівським Марком (Петровцій) було прослужено заупокойну Божественну Літургію та Паніхіду за новопреставленним протоієреєм Петром Василькун. Вічная єму пам'ять!

Видео Село Кричово. Паніхіда за новопреставленним протоієреєм Петром Василькуном. канала Православие в с. Угля