Ювілейна виставка художниці Ніни Бондаренко «ВЕСНА В КРИМУ»

Буквально за кілька годин до пробудження дня весняного рівнодення мені пощастило побувати на відкритті чудового атмосферного вернісажу у стінах Мистецького центру «Шоколадний будинок» Національного музею «Київська картинна галерея». Виставка живопису талановитої української художниці Ніни Петрівни Бондаренко «ВЕСНА В КРИМУ» Крим - Україна 2014-2021 (зі спогадів)» – це, як мовиться, саме те, що лікар приписав - для покращення душевної рівноваги кожного із нас! Злива яскравих фарб, несподівані, але впізнавані кримські пейзажі, цікаві філософські сюжетні лінії – все це є на велетенських за розмірами картинах мисткині, щиро закоханої у райську природу цієї Богом поцілованої землі. Отож, хочу поділитися із вами власними враженнями від побаченого. Виставка «ВЕСНА В КРИМУ», як на мене, просто дивовижна. Від споглядання творів художниці, яка наприкінці березня відзначатиме свій 80-й День народження та 60-ти річчя творчої діяльності перехоплює подих – у буквальному сенсі цих слів. «Квітування груші», «Графічний пейзаж гурзуфської скелі», «Бузок», «Весна в Артеку», «Чеховська бухта із чайкою», «Квітень.Свято Сонця» і ще 14-ть не менш цікавих полотен – ось вони, «перелиті» у художні образи спогади про цю благодатну землю, які накопичувалися у пам”яті Ніни Петрівни протягом майже сорока років. Адже ще у досить молодому віці вона побувала тут вперше, а потім щороку, приїздила на Кримський півострів разом із іншими художниками на пленери. Так красень Крим назавжди отримав «постійну прописку» у її душі. Це було кохання із першого погляду. Раз – і назавжди. Зізнаюся : особисто я давно не бачив такої концентрації Краси в одному мистецькому просторі. Це справжні ОБРАЗИ чудового, квітучого, радісного Криму, який живе і завжди житиме у пам”яті кожного із нас-кому хоча б одного разу поталанило побувати на цій благословенній землі...
«Я народилася у березні, може тому, джерелом мого творчого натхнення стала гурзуфська весна,- розповіла шанувальникам Мистецтва, які завітали на її Ювілейний вернісаж, щаслива Ніна Петрівна. - Кожної весни 1967-2014 роки я їхала на свято весни до Гурзуфу, щоб побачити як розквітають перші проліски у Гурзуфському лісі. Робила натурні замальовки, збирала букети квітів, а потім у майстерні писала олійними фарбами живопис, («Гурзуфський натюрморт з пролісками» 2012) на тлі старих гурзуфських будиночків з димарями. Починаюи з 1990 року пленерний живопис став основним напрямком розвитку моєї творчої особистості. З цього часу я не пропускала жодної весни у Гурзуфі, де знаходила мотиви, що надихали мене. Мої улюблені скелі й море я неодноразово писала у різну погоду та пори року, я присвятила їм багато років 1991-2014, і кожного разу я їх бачила-як в перше знайомство. Спіймати Світло на скелях і морі неможливо, тому що час і хмари мають швидкоплинну мить, але я люблю експресивний живопис, відловлювати мить Світла. Пленерний живопис у Криму-це стихія. Я обожнюю непередбачувану гурзуфську стихію природи: ти ніколи не знаєш що тобі подарує стихійна мить. Іноді я просила Небо, щоб шторм не зніс мій мольберт у море чи не зірвав живопис з мольберта. А я ловила стихійну мить. Мені дуже було до вподоби ходити по лабіринтним стежкам Артеку, де мене супроводжував мій улюблений жовтий дрок з жовто-лимонними маленькими квіточками. Бачити квіти форзиції, японської вишні, та тендітного індійського бузку, перших гірських квітів молочаю, квітування дерев ніжного мигдалю, персика, малинових дерев іуди, великих кактусів, гліцинії, а на горі квітував терен. А біля моря мене чекав прибій морської хвилі та царство гірських скель від Ведмедя (Аюдаг) до Чеховської бухти, де я опинялася у Країні Духів – Таємниці Царства Небесного. Усі ці скелі стали для мене Храмом природи, який я неодноразово писала у своєму стихійному живописі, і мене завжди, коли я починала писати, охоплювало почуття Божої Благодаті.
З 2014-го року (після окупації Росією Криму) я більше не поверталася до Гурзуфа, до моїх улюблених скель і моря. Я звернулася до своїх кримських етюдів, замальовок за різні роки і створила колекцію декоративного живопису великого формату «Гурзуфська весна – Втрачений Рай».
У 1994 році перебуваючи у затоці Чеканат Бай, що на Тихому океані, я з сином знайшла два камені з написами. На одному з них було написано «І тільки тоді, коли до тебе прийдуть знання, ти зможеш підняти свої крила», а на другому «Мистецтво-це не хобі, а сенс життя».
Все своє життя я присвятила мистецтву. Мистецтво – сенс мого життя!»
Золоті слова, Ніно Петрівно… І як своєчасно Ви їх сказали на відкритті виставки «ВЕСНА В КРИМУ» Крим-Україна 2014-2021 (зі спогадів)» Вашими друзям, учням і колегами, які по-справжньому люблять і шанують Ваше чудове Мистецтво. З Ювілеєм Вас, дорога наша Ніно Петрівно і з прекрасним воістину Ювілейним вернісажем!

#ЮвілейнавиставкахудожниціНіниБондаренко
#ХудожницяНінаБондаренко #ТворчістьНіниБондаренко #ЮвілейНіниБондаренко
#ВиставкаВеснавКриму #Крим_Україна2014_2021_зіспогадів
#МистецькийцентрШоколаднийбудинок

Видео Ювілейна виставка художниці Ніни Бондаренко «ВЕСНА В КРИМУ» канала ukrvideotravel