Назарій Яремчук: Афганська історія

Документальна стрічка розповідає про концертні подорожі ВІА "Смерічка" та Назарія Яремчука до воєнного Афганістану.
Автор сценарію Володимир Качур.
Режисери Володимир Качур, Юлія Кузьменко.
Оператор Максим Маковей.
Звукорежисер Наталія Варнавська.
Текст читав Юрій Коваленко.
Керівник проекту Марк Гресь.
У 1979 році бойові частини Збройних сил Радянського Союзу ступають на територію демократичної республіки Афганістан. Чимало молодих солдатів скеровують до цієї країни. Згодом з мистецькою місією до демократичної республіки Афганістан вирушають Йосип Кобзон, Олександр Розенбаум, Людмила Зикіна, Едіта П’єха, Оксана Білозір…
У 1987 році до Афганістану відряджають вокально-інструментальний ансамбль "Смерічка" та його соліста Назарія Яремчука. Артисти з перешкодами і зупинками долають повітряний шлях від Москви до Кабула, і з урочистого концерту 9 травня для вищих посадовців афганської держави та представників групи радянських військ починаються тяжкі гастролі колективу на воєнних територіях.
Назарій Яремчук разом з іншими учасниками ансамблю дали двадцять концертів у гарячих точках, але їхня афганська історія почалася зовсім не з пісень. Після прибуття артистів до республіки, військове керівництво замість музичних інструментів дало їм до рук зброю і запропонувало здійснити обстріл у горах. Так музикантів намагалися адаптувати до реалій війни.
9 травня 1987 року Назарій Яремчук вперше чує оплески на афганській землі. І не лише від солдатів Радянської армії. Далі – Баграм, Кабул, Чарікар та інші міста, де воїни-інтернаціоналісти чекають на виступи "Смерічки". Небезпека у воєнному Афганістані чатує на кожному кроці. Переїзди між містами, мінні поля навколо, виступи просто неба – кожну секунду може статися непередбачуване. Але подорож афганською землею запам’яталася Назарію Яремчуку ще однією неприємною подією – співак уперше в житті втратив голос. Та йому вдалося знайти в собі сили, відновитися і продовжити виступи.
Двадцять запланованих концертів відбулося! План виконано. Ансамбль збирається додому. І раптом до творчої групи підходить політпрацівник 40-ої Армії та просить дати ще один,  незапланований концерт. Він має відбутися у Кабулі – просто неба – у військовому госпіталі. Назарій Яремчук погоджується.
На все життя музиканти та солісти ВІА "Смерічка" запам’ятали жахи Афганістану – постріли, постійна небезпека, поранені солдати. Але у спогадах учасників колективу залишились і приємні моменти теплого прийому, гучних оплесків та сліз на очах тих, хто у далекому 1987 слухав українську пісню на чужій, охопленій кривавою війною землі.
Творча група висловлює вдячність за участь у створенні фільму:
   Василю Кошману, директору ВІА "Смерічка" 1987–1988 рр., директору Чернівецької обласної філармонії 1993–2003 рр.
   Володимиру Прокопику, музичному керівнику ВІА "Смерічка" 1985–1994 рр., композитору.
   Дарині Яремчук, дружині Назарія Яремчука.
   Олені Шевченко, дружині Назарія Яремчука у першому шлюбі.
   Дмитру Яремчуку, сину Назарія Яремчука, заслуженому артисту України.
   Назарію Яремчуку, сину Назарія Яремчука, заслуженому артисту України.
   Олегу Чуйку, полковнику запасу, який проходив службу в Афганістані у 1987–1988 рр.

Видео Назарій Яремчук: Афганська історія канала Українська пісня