Лисичка-сестричка і сірий вовк Казка для дітей

Казочка про хитру лисичку і сірого вовка.
Жили собі дід і баба. Дід каже бабі:
– Ти, бабо, печи пироги, а я запряжу сани і поїду по рибу.
Наловив риби і везе додому повні сани. От їде він і бачить: лисичка скрутилася калачиком і лежить на дорозі. Дід зліз із саней, підійшов до лисички, а вона не ворухнеться, лежить собі як мертва.
– От буде подарунок дружині! – сказав дід, узяв лисичку і поклав на сани, а сам пішов попереду.
А лисичка вибрала слушну хвилину і стала викидати потихеньку із саней усе по рибинці та по рибинці, все по рибинці та по рибинці. Повикидала всю рибу і сама втекла.
– Ну, стара, – каже дід, – який комір привіз я тобі на шубу!
– Де?
– Там на санях – і риба, і комір.
Підійшла баба до саней: ні коміра, ні риби – почала лаяти чоловіка:
– Ах ти, такий-сякий! Ти ще надумав мене дурити!
Тут дід зметикував, що лисичка була не мертва. Погорював, погорював, та нічого вже не зробиш.
А лисичка зібрала всю розкидану рибу в купку, сіла на дорозі і ласує.
Підійшов до неї сірий вовк:
– Здрастуй, сестричко!
– Здрастуй, братику!
– Дай мені рибки!
– Налови сам і їж.
– Я не вмію.
– Ет, я ж наловила! Ти, братику, йди на річку, опусти хвоста в ополонку, сиди і примовляй: «Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька!». Рибка тобі сама на хвіст начіпляється. Та дивись сиди довго, бо не наловиш.
Вовк і пішов на річку, опустив хвоста в ополонку і почав примовляти:
– Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька!
Слідом за ним і лисиця заявилася; ходить коло вовка і примовляє:
– Яснійте, яснійте, в небі зорі! Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!
– Що ти, лисичко-сестричко, кажеш?
– То я тобі допомагаю.
А сама хитруха знай торочить:
– Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!
Довго-довго сидів вовк біля ополонки, цілу ніч не сходив з місця, хвіст його і приморозило. Спробував було підвестися – де там!
«Ач, скільки риби наловилось – і не витягнеш!» – думає він.
Дивиться, а жінки йдуть по воду і кричать, побачивши сірого:
– Вовк, вовк! Бийте його, бийте його!
Прибігли і почали товкти вовка – хто коромислом, хто відром, хто чим попало. Вовк стрибав, стрибав, відірвав собі хвоста і кинувся навтьоки не озираючись.
«Гаразд, – думає, – я тобі помщуся, сестричко!»
Тим часом, поки вовкові боки м’яли, лисичці-сестричці закортіло спробувати, чи не вдасться ще що-небудь украсти. Залізла в одну хату, де жінки пекли млинці, та втрапила головою в діжку з тістом, обмурзалась і біжить. А вовк їй назустріч:
– Отак ти учиш? Мене всього потовкли!
– Ой, вовчику-братику! – каже лисичка-сестричка, – у тебе хоч кров виступила, а в мене – мозок, мене болючіше прибили, я насилу шкандибаю.
– І те правда, – каже вовк, – де тобі, сестричко, йди, сідай на мене, я тебе довезу.
Лисичка сіла йому на спину, він її й повіз.
От лисичка-сестричка сидить і тихенько наспівує:
– Битий небитого везе, битий небитого везе!
– Що ти, сестричко, кажеш?
– Я, братику, кажу: «Битий битого везе».
– Так, сестричко, так!
Ось так лисичка обхитрила вовка.

Видео Лисичка-сестричка і сірий вовк Казка для дітей канала Казки українською