45 км без взуття по безлюдному острову! Похід на острів Джарилгач

Відпочиваючи з сім’єю в Лазурному, вирішив прогулятися островом Джарилгач. Запланував дійти до Південного пляжу (де, за даними Google, зупиняються екскурсійні катери), а далі водним таксі дістатися до Скадовська і звідти маршруткою повернутися до Лазурного.
Похід свій я вирішив пройти босоніж та без їжі. Тільки фототехніка і 1,5 літри води.
І ось 12.08.2020 о 4:30 ― підйом, а вже о 5.30 я на острові. Пройшов кілька перших кілометрів по Джарилгацькій косі, зустрів відпочивальників. Люди приїжджають, ставлять намети та насолоджуються відпочинком на самоті. «Це Моє море, де я ловлю рибу, а це ― лиман, де я ловлю крабів», ― пояснював музикант Саша, який щороку приїжджає сюди у відпустку. Знаю точно, що скоро серед тих наметів стоятиме і мій.
Далі було 20 безлюдних кілометрів, протягом яких я разів з 10 скупався. Голяка, звісно. Спочатку було цікаво, потім класно, а далі ― необхідно. Рухатися було дедалі складніше. Довелося іти по сухому піску, бо біля води босі ноги було легко зранити об мушлі. Перші думки «Блін, оце я дав!» з’явилися, коли я вже пройшов точку неповернення. Води майже не лишилося, а до місця, де її можна купити, ще кілометрів 5.
Найскладнішими були останні кілька кілометрів до Південного пляжу, де я сподівався знайти прісну воду і людей. Але на вказаній на карті локації не виявилося ані першого, ані другого. Виявилося, що треба пройти ще 3 км. 3 км!!! Це капець…
О 15:30 я нарешті опинився у пляжному наметі з прохолодними напоями. Мені пощастило: о 16:00 від пляжу відправлялася маршрутка до причалу, з якого курсують катери до Скадовська. Здійнявся сильний вітер, і з материка потяглися грозові хмари.
«Маршрутка» прибула вчасно. Тобто тентована вантажівка ЗІЛ-157.
Далі були гроза, приємна прохолода, цікаві знайомства, катер ...
Скадовськ зустрів веселкою.
Я вирушив до автовокзалу, але до Лазурного звідти не їхав жоден автобус. Тож довелося «голосувати». Маршруткою «Скадовськ-Херсон» я доїхав до перехрестя з дорогою до Лазурного. Далі до Новоросійського мене підвіз місцевий підприємець, а звідти до Лазурного ― інший місцевий. Отже, весь транспорт мені обійшовся «аж» у 5 грн за маршрутку.
О 18:30 я вже знову був зі своєю сім’єю, а о 19:00 ми готували смачну вечерю на орендованому мангалі.
Подорож вдалася 😊
Ми в соціальних мережах:
Facebook: https://www.facebook.com/profile.php?id=100029734628884
Instagram: https://www.instagram.com/romanenko_jurii/

Видео 45 км без взуття по безлюдному острову! Похід на острів Джарилгач канала Зелений Туризм