Поплавець. Карасева лихоманка

«Є бажання розсмішити Бога – поділися з ним своїми планами»

Під таким девізом пройшла наша підготовка до вихідних. Так сталося, що цей рік в нас дуже насичений не дуже риболовно пов’язаними справами. Тому – кожні вихідні, що виявилися вільними – то за щастя, і треба брати від них по максимуму! Минулі – виявилися саме такими. І звісно, ми планували поїхати на Десну, з наметами, але… Погода не дуже зважає на наші бажання, хотіння, та й взагалі. Ще з магазину (неймовірно чудового та атмосферного магазину у м. Вишневе) мені зателефонував чоловік і сказав – «А ти знаєш, що у Козелецькому районі 65% вірогідності злив?». На що я йому відповіла – ну з наметами далеко не поїдемо, але й без риболовлі – неможливо, тому червоного не бери, а білого – обов’язково. Хто подумав про вино – ні, ви помилилися, я мала на увазі хробаків.

У суммі що ми маємо – величезне бажання відпочити, бажано – з рибою, щоб не намокнути, і дітям було кайфово. Що кажете? Неможливо?! Ха, ми теж спочатку так думали, а потім згадали. Згадали, що у Києві є пречудовий каскад озер, який постійно зариблений найкращою і найвишуканішою рибою, і ім’я йому – Білі Камені.

Тут знову ж таки варто трохи відхилитися від основної канви оповідання. Кажуть, що старієш – коли ти відстаєш від модних, щоб їх так, трендів. Я намагаюся бути молодою, відрізняю simple dimple від pop it, але ще жодного разу не була на линевому озері на Білих Каменях! Вже всі там були, фільми відзняли, а чим я гірше?!

Нічим! Так вирішуємо ми з  чоловіком.  Перечекавши ранішній дощ, одягаємо дітей, пакуємо в машину, вирушаємо!

Вже не зовсім ранок, але ми на місці. Ситуація збоку виглядає, як перетин кордону. Ми заїхали на БК 1.1, там нас зустрічає Саша. Питаємо про третє озеро, де лини, він показує дорогу, але затримує мене на хвильку і каже – он, подивись, яких щук дістають! А там і справді у підсаку - щука гарненька така, аж слинка закапала. Але я ще вдома вирішила – хочу відпочити. Посидіти з дітьми, з чоловіком, тому свідомо залишила спінінг вдома. Інакше – мене б там з собаками шукали.

Ага, забули вже про перетин кордону! А я нагадаю. Щоб проїхати далі, ще один шлагбаум для нас відкривають. А ви думали ловити рибу це просто?!

Знаходимо кінцеву точку. Там теж є охоронець, ми йому кажемо, що ми з дітьми, він у відповідь дає нам орієнтир. «Отой краєчок озера – зручний, і, під віші умови «глухий мах» дуже підходить.

Ми не перебірливі. Подивилися – місце класне, дітям ще дуже постаратися треба, щоб у воду звалитися. Хоча вони це вміють. Ну то – інша історія.

Розкладаємо стільці. Чоловік – замішує корм, а я одразу закидаюся. Я дуже лінива, але дуже азартна. С першого закиду починається «дибання». В чоловіка взагалі – просто закинуто, глибина не виставлена, наживки нема, але клює. Що саме клює – поки незрозуміло. Поплавець в мене: диб-диб, і усе, просто гачки в нас такі – на велику рибу, дрібноті – до рота не влазить.

І тут найкоханіший зі всіх чоловіків – робить перший закорм. Можете побачити це  на відео – він каже: «А тепер треба годину зачекати» Я вірю своєму чоловікові, а кому ще мені вірити?!

Я чекаю. Ну а як я чекаю, я беру цигарку, банку пива. І чекаю. І тільки я взяла все це в руки – клювання! Караааась!!!!

З того все і почалось. Карасі клювали постійно. Ми з чоловіком не встигали їх виймати.

Доця подивилася на все це, і сама дістала вудку. Я в цей час вже тягала карасів. Доця зрозуміла, що допомоги тут вона не знайде, закидає прям під ноги собі. Жилка заплуталася, допомагаю Доці, а там - карась, я його відчула, але він зійшов, так я зрозуміла, що риби там не те що вдосталь…. Вибачте за російськомовну цитату: Вам по пояс будет.

І тут «понеслося» - цих карасів діставали усі. Я, чоловік, Настя і Ваня. Коли ми збирали відео, лише півтори години там було витаскування карася.

Здається вже все – накайфувалися, а тут в Коханого – клювання!  – камеру, бери камеру!!! Я беру, хоча знаю, з мене оператор троооохи краще за балерину . А там Лин, я спеціально з великої літери пишу, бо це був Лин, великий і мордатий. В руках мого чоловіка навіть сом 8 кг виглядає  як велика піявка, тому тяжко довести, що там точно «закіло».

Я трохи ображалася (ну є в мене така грань характеру – я спати не можу, якщо Чоловік мене обловив). А тут і в мене клювання – і лин!!!!

Так, трохи менше але він є!!!!

Ну досить наших сімейних взаємовідносин. Найголовніше, що я мала сказати – це неймовірно кльове (у всіх змістах) озеро для того, щоб привити дітям любов до рибалки!

Всім батькам дуже рекомендую повезти дітей саме на це озеро.

Для мене це було відкриттям. Дякую усім, хто має відношення

Посилання на звіт http://fishingfamily.com.ua/?p=2042

Видео Поплавець. Карасева лихоманка канала Fishing Family